Довнар Геннадий Станиславович (8 июля 1925, Белоруссия – 18 декабря 2009, Луганск) – советский и украинский писатель и публицист, журналист.
Родился 8 июля 1925 года в Беларуси. Окончил филологический факультет Одесского государственного университета. Участник Второй мировой войны. С 1950 по 1954 год работал учителем украинского языка и литературы в средней школе № 16 города Луганска. Затем перешёл на журналистскую работу и с 1958 по 1983 год был главным редактором Луганского областного телевидения. Член НСП Украины с 1964 года. С 1983 по 1988 годы – ответственный секретарь Луганской организации СПУ. Писал на русском и украинском языках. Автор повестей «Когда сердца зажечь» (1952), «В шахтерскую семью» (1958), «Друзья рядом» (1961), «Возвращение» (1976); романов «Человек, воскресла» (1966), «Головченко» (1975, 1985), «Дорога без конца» (1980, 1985), «Делись огнём» (1985); документальных повестей «На быстрине» (1968), «Иван-Девясил»(1975), «Луганчане» (1994), «Христофор воскрес» (1997), «Горячий экран» (1997), а также дневников «Моя желанная неволя». «Зов разума» (2000) и других произведений. Умер в 2009 году в Луганске.
Борис Леонтьевич Горбатов. Русский советский писатель и сценарист, журналист, военный корреспондент. Лауреат двух Сталинских премий второй степени (1946, 1952).
Микола Григорович Тютюнник народився 1 червня 1949 року в Білгородській області (Росія). З шести років проживає в місті Первомайську. Навчався в СШ № 2 (нині - гімназія) та Стахановському гірничому технікумі. До служби в армії встиг попрацювати вантажником, бетонником, шахтарем. Після служби в Казахстані, на озері Балхаш, 14 років працював на шахті імені Менжинського - кріпильщиком, прохідником, гірничим майстром. У ті ж роки почав пробувати свої сили в літературі, друкувався в багатьох газетах, журналах, колективних збірниках Донбасу і Уралу. У 1982 році вийшла перша книжка оповідань «Біля річки Лугані». Після виходу другої книжки відразу був прийнятий до Спілки письменників СРСР. Зараз у М.Тютюннікова (Тютюнника) більше двадцяти книг оповідань, повістей, романів і поетичних перекладів видатних і відомих російських поетів, починаючи від М. Некрасова і до нинішніх - А.Вознесенского, Ю.Кузнецова та інших. Побачило світ зібрання його творів у восьми томах. Більшість творів написано про Донбас. Чотиритомна романіческая тетралогія «Лугарі» оповідає про життя шахтарів протягом сорока років. Серед її героїв - відомі первомайці Н.Д. Чалапов, Р.М.Мікаутадзе та інші. Серед книг Тютюнника і збірник нарисів про фронтовиків. Але особливу популярність приніс автору його історичний роман у віршах «Маруся Богуславка», на який захоплено відгукнулося багато друкованих видань України, в тому числі і київська «Лггературна Україна». Серед тих, хто високо оцінюнивав і оцінює його творчість, всесвітньо відомі письменники О. Гончар, М.Вінграновський, Герої України І.Дзюба, П.Загребельний, Л.Лук 'яненко, професор К.Ткач, його колишній керівник літературного семінару А.Дімаров і багато інших.
25 июля 1927 года нарком просвещения СССР Анатолий Луначарский выдал поэту удостоверение, согласно которому предъявитель документа отправляется в Харьков, Сталино (сейчас Донецк), Луганск, на Кавказ и в Крым для чтения лекций и стихотворений. В поездку на Юг СССР Маяковский отправляется не один: компанию ему составил молодой поэт Семен Кирсанов.
Руденко Николай Данилович - украинский писатель, поэт, философ и общественный деятель. Родился 19 декабря 1920 года в посёлке Юрьевка (ныне пгт, Лутугинский район) в семье шахтёра. Когда ему было семь лет в шахте погиб его отец, а через год из-за травмы мальчик перестал видеть на левый глаз. Окончил среднюю школу (1929-1939). Еще учеником начал писать стихи. Его поэзия печаталась в пионерских и комсомольских газетах, Руденко даже иногда получал гонорары.
Василий Иванович Голобородько (р. 1945) – советский и украинский поэт. Член Национального союза писателей Украины, АУП.